Вигляд:
Крупне, довільно скручене листя темно-коричневого кольору.
Детальніше:
У перекладі з китайської мови імʼя цього міцного улуну означає “Улун з короткою ногою”. Така, дещо дивна, назва склалася через особливість сорту чайного куща - Сяо Е Улун: до початку розгалуження він має досить маленьку довжину стовбура. Самі кущі також невисокі, зазвичай 100-120 сантиметрів, однак мають видатне, крупне листя. Наприклад, флеш такого куща - брунька з трьома листочками, - може важити до 28 грамів, що є видатною характеристикою.
Врожай для виготовлення Ай Цзяо Улуну збирають раз на рік, наприкінці квітня. Такий чай доволі делікатний, що враховується у процесі обробки: ферментація цього улуну не глибока, а обсмаження проводять у декілька етапів при відносно низькій температурі. Це дозволяє зберегти у чаї яскравий аромат, що залишатиметься відчутним навіть через 7-10 проливів. Завдяки обережній обробці, Ай Цзяо Улун зберіг в собі достатню кількість поживних та корисних речовин, зокрема до 19.6 % поліфенолів, близько 3.1 % амінокислот, 5.7 % кофеїну.
Історія Ай Цзяо Улуну доволі драматична, хоча - якщо дозволити собі спойлер - має щасливий кінець. Культивація цього сорту почалася на півночі Фуцзяню, в окрузі Наньпін - місцевості, що багато століть відома як батьківщина видатних чаїв. Ай Цзяо відомий ще з династії Сун (10-13 століття), за часів розквіту якої цей улун був одним з імператорських чаїв. Партії Ай Цзяо не просто поставлялися до двору, а самі кущі цього чаю були відібрані для культивації в імператорських садах - велика честь та шана для будь-якого чаю. Але наприкінці правління династії Сун, Ай Цзяо раптово втрачає любов правлячої родини, та потрапляє у забуття аж до кінця 80-х років. На момент, коли його випадково відкрили заново, кущів Ай Цзяо залишалося не більше ніж 10 акрів. Нове народження цього міцного красивого улуну відбулося завдяки професору Чжану Цзи, що досліджував чай, і у 1987 році приїхав до містечка Цзян Оу. Прогулюючись мальовничими місцями, професор натрапив на чайний сад з дивними, дуже старими низькорослими кущами, з характерним коротким стовбуром. Досвідчений науковець одразу впізнав в рослинах забуті й, здавалося, давно втрачені кущі легендарного сорту. Згодом у селищі Гуйлінь виявили ще кілька тисяч кущів Ай Цзяо, віком 120-150 років. Відродження виробництва цього видатного, воскреслого з віків, улуну тривало поступово: у 90-х роках довели, що він є родоначальником тайванських улунів; у 2009 році Фуцзянський департамент агрокультури надав цим чайним деревам статус ресурсного резерву. На сьогодні Ай Цзяо культивують не тільки на півночі провінції Фуцзянь, а й на півдні, в районі Уїшанських гір, сорт розвивається та завойовує прихильників по всьому світу.
