Вигляд:
Круглі, відполіровані ядра гречки ніжно-жовтого кольору.
Детальніше:
Через вигляд і назву цього чаю часто виникає плутанина: подейкують, що це напій зі звичної нам гречки. Однак, це не так: Ку Цяо і каша, яку ми звикли їсти - це різні рослини, хоча й належать вони до однієї ботанічної родини. Гречаний чай виробляють з татарської гречки - Fagopyrum tataricum, що збирається у період молочної зрілості, а гречану крупу - зі звичайної - Fagopyrum esculentum,- яка, до того ж, є повністю спілою на момент збору.
Процес виробництва гречаної заварки трохи дивний, бо в якийсь момент більше нагадує приготування саме каші, а не чаю. Зерна гречки збирають, очищають від лушпиння, і варять. Відварену гречку просушують та обсмажують на великих пательнях, поки не отримають золотисті “гранули” - Ку Цяо Ча.
Заварювати гречку прийнято не лише в Китаї, аналогічні напої є і в інших “чайних” країнах. Так у Японії гречаний настій називають Соба Ча (“чай із гречки”), а в Кореї його знають як Маеміль Ча.
Називати цей напій чаєм - скоріше звичка, ніж правило, бо до чаю, гречка не має відношення. Більш коректним буде термін тізан - так називають напої, приготовані з будь-яких частин різних рослин, що не містять кофеїну і не зроблені з листя (чи бруньок) Камелії Китайської. Тобто, тізаном буде не тільки “зерновий” Ку Цяо, а й настій з мʼяти чи меліси, каркаде (гібіскус), настій кори дуба, імбиру, африканський ройбос, іван-чай (кипрій) тощо.
