Як заварювати Генмайча:
Тридиційно, Генмайчу заварюють у японських чайниках кюсю - у нас в TEAHOUSE, до речі, можна обрати собі один такий, справжній, якісний, симпатичний (додати посилання - прим.автора). Також можна використовувати і звичайний чайник для заварювання. Помістіть у посуд 3 грами чая (в розрахунку на 250 мл води) та залийте водою 80 градусів. Час настоювання - від 1 до 3 хвилин, але бажано не більше, щоб у вашого чудового Генмайча не зʼявилося гіркого присмаку.
Іноді до суміші сенчі та рису ще додають трохи матчі - щоб підсилити саме “чайну” сторону Генмайчі. Також цей чай смакує охолодженим, тож радимо спробувати Генмайчу з льдом, особливо у літню спеку.
Коли, для чого і з чим пити Генмайча:
Класно смакує Генмайча з - очевидно - різними видами попкорну, а також рисовими чіпсами, крекерами, і рисовими злаковими хлібцями. Цей зелений чай чудово доповнить основний прийом їжі зі смаженим рисом (в азійському стилі), пасуватиме до риби - тунця, лосося, і до суші-ролів.
Вигляд:
Суміш золотисто-коричневого “надутого” рису з дрібним листям сенчі, темно-зеленого кольору. Містить “розкриті” рисові зернята, “попкорн” у дуже незначній кількості.
Генмайча високо цінується через свої поживні та корисні властивості, бо поєднав у собі найкраще від зеленого чаю і дикого нешліфованого рису. Японці пʼють його перед сніданком, щоб “запустити” процеси травлення, а через низький вміст кофеїну Генмайча підходить також до спокійних чаювань перед сном. Її радісний, безтурботний смак чудово піднімає настрій і проганяє сум вдень, а ввечері - ми щиро впевнені - навіює приємні кольорові сновидіння.
Отже, гарний Генмайча видно з першого погляду: в ньому багато золотисто-коричневих “надутих” рисових зернят та дрібні листочки відбірної сенчі. Пахне суха заварка ну дуже апетитно і “сінематографічно”: карамельним попкорном та смаженими зацукрованими горіхами. Настій виходить ніжно-зеленого кольору, та трохи каламутним через рис, пахне смаженими водоростями норі та рисом, трохи травʼянисто, трохи солодковершково. В смаку славнозвісний умамі (який же японський чай без нього), солодкий попкорн, трохи норі та йодистої травʼянистості, але, як то кажуть, “без фанатизму”: все мʼяко, ніжно і сподобається навіть тим, кого чайна Японія дещо відлякує своїми смаковими морськими мотивами. Посмак солодкий, горіховий - такий, що хочеться заварити собі ще трохи цього усміхненого надихаючого чаю.
У перекладі з японської мови Генмайча означає “рисовий чай”: Genmai - рис, і Cha - чай. Для того, щоби створити такий незвичний чай, використовують рис моті - рис найвищої якості, або ж звичайний японський рис уручімай. До того, як потрапити до суміші з зеленим чаєм, рис проходить декілька стадій обробки:
Історія виникнення цього дивного чаю ховається у століттях. Найпоширенішою версію є… випадковість. Ніби-то, колись дуже давно, один японський самурай наказав слузі приготувати йому чай. Незграбний слуга випадково впустив у чай господаря кілька рисових зернят, за що був суворо покараний самураєм, який, однак, чай таки спробував. І був приємно вражений незвичним, солодко-горіховим смаком настою.
Довгий час Генмайча був чаєм “простого народу”, бо дорогі елітні сорти - сенчу чи ґьокуро - у чистому вигляді селяни й люди не знатного походження не могли собі дозволити. Тож, розкішний зелений чай змішували з дешевим рисом - так заварки вистачало на довше, а на смак було досить непогано. Згодом, традиція змішувати чай з рисом розповсюдилася і Генмайча з напою для бідних, перетворився на чай, яким і понині ласують люди будь-якого статку.
Зелений чай - один з найпопулярніших напоїв у світі, завдяки величезній палітрі видів, різноманіттю смаків, та доведеній користі для здоровʼя - як фізичного, так і ментального. Цей вид чаю переважно виготовляється у Китаї, Японії, Кенії, та південних азійських країнах. Час збору зеленого чаю - весняний період вегетації, тобто, коли рослина - чайний кущ чи дерево - знаходиться в стадії активного росту. Триває цей період приблизно з березня по травень.
При дегустації зеленого чаю стає відчутна різниця - як між регіонами, де чай виріс, так і між часом збору. Молоді весняні чаї будуть мати більш свіжий і солодкий смак, а, наприклад, японський чай майже завжди матиме у смаку та ароматі морські ноти. Тож, дегустуйте чаї і обирайте ті види, які вам смакуватимуть - зелений чай може здивувати не один раз.
“Насправді, життя людини - це час на одну чашку чаю. Весняним днем, сповненим клопоту та суму, найбільша насолода для такої марної людини як я, - чашечка Смарагдових спіралей весни” - Пянь Сянлі, “Чай, що виражений словами”.
Якщо звертатися до легенд, то можна знайти безліч версій того, як люди почали заварювати зелений чай. Одна легенда каже, що листочок чайного дерева впав мудрецю у чашку з гарячою водою - так і зʼясувалося, що його можна заварювати; згідно іншої легенди, мудрець жував чайне листя і просто одного дня вирішив, що чай смакуватиме краще, якщо замочити його у воді.
Насправді, історія чаювання починається як мінімум за 5000 років до сьогодення, щоправда, в давнину чайне листя не заварювали, а жували і вживали як їжу. Зелений чай довго варили, змішували його з рисом, імбиром, спеціями - і їли у вигляді каші чи супу. Часто зелений чай використовували як медичний засіб, та споживали як внутрішньо, так і зовнішньо, у вигляді припарок та компресів. Чаєм лікували головний біль та лихоманку, а також використовували його як протиотруту та засіб для детоксикації.
Перші нотатки саме про зелений чай, як окислений вид чаю, зʼявилися у 8 столітті - в них йшлося про обробку парою для сприяння окисним процесам. О 12 столітті писали про смаження чаю як про метод зупинки окиснення на потрібній стадії - тобто, вже тоді у Китаї виробляли ті самі чаї, якими ми знаємо їх сьогодні. У 600-900 роках нашої ери - в епоху Тан - почала формуватися чайна культура. Зʼявилися правила китайської чайної церемонії, у світ вийшла перша “чайна” книга - “Чайний канон” майстра Лу Юйя, яка і зараз є одним з найважливіших документів і “підручників” про чай. Зелений чай назавжди став особливою і обовʼязковою віхою у культурі та соціумі Китаю.
Та справжню відомість та популярність зелений чай отримав набагато пізніше, коли виїхав за межі Китаю - десь у 1900 роках.
Сьогодні зелений чай займає особливе місце у кожному житті. Не тільки як напій - хоча й у нього шалена кількість шанувальників, - а й буквально у кожній сфері буття. Аромат зеленого чаю широко використовується у парфумерії та харчовій ароматизації продуктів; побутова хімія з запахом зеленого чаю дарує нашим оселям відчуття свіжості і прохолоди, та асоціативно - виняткової чистоти, завдяки антибактеріальним та антимікробним якостям чаю. Витяжки та екстракти зеленого чаю є важливими компонентами у косметиці, зокрема в антивіковому та антиоксидантному догляді; успіх косметики з зеленим чаєм свого часу позитивно вплинули на продажі самого чаю у Британії та США.
Тож, сьогодні, коли ми пʼємо, їмо, наносимо зелений чай на тіло і обличчя, лікуємо ним тіло і душу, ароматизуємо чаєм домівки і себе - ми мало чим відрізняємося від стародавніх китайців.
Найбільш відомим серед зелених сортів є, звісно, китайський зелений чай. На Китай припадає левова частка світового виробництва зеленого чаю, що зумовлено як історично, так і географічно. Китай має 5 кліматичних зон, завдяки чому зелений чай має шалене різноманіття: кожна зона відрізняється ґрунтами, кількістю сонячного проміння та осадів, температурним режимом - все це впливає на смак і аромат чаю, його вигляд. До того ж, тісний історичний і культурний звʼязок Китаю з чаєм сприяв появі великій кількості чайних майстрів, фермерів тощо; це ціла культурна спадщина, сформована століттями досвіду та самою природою.
Не менш прекрасним є японській зелений чай. Клімат острівної держави надав цим чаям нових, відмінних від китайських, нюансів. Для зелених японських чаїв характерні ніжність та мʼякість, солодкість, легкість, та наявність “пʼятого смаку” - умамі - смаку, що містить в собі інші смаки. Для когось це морська нотка, для когось - відчуття “смаженого” смаку, та загальна думка збігається: японські зелені чаї - це вибух смаку, у поєднанні з лагідністю та спокоєм.
Зелений чай є досить універсальним, його смак добре поєднується з різними натуральними добавками. Найчастіше можна зустріти зелений чай з жасмином, та бувають чаї з лавандою, трояндою, хризантемами, пелюстками квітів, цедрою цитрусів та шматочками фруктів - яблуками, полуницею, манго, імбиром, лимоном тощо. Великою популярністю користується японський зелений чай Генмайча - це зелений чай сенча, змішаний із обсмаженим нешліфованим рисом.
Завдяки різноманіттю теруарів (місцевостей, де вирощують чай), органолептична палітра цього виду чаю має нескінченну кількість смаків та ароматів. Зелений чай може бути дуже квітковим чи травʼянистим, мати горіховий або вершковий присмак, солодкий насичений смак фруктів - абрикосів, яблук, чи бути більш гіркуватим, терпким і кислим. Для японських сортів також характерна “морська” нотка, смак водоростей норі, гострота та умамі.
Технологія заварювання зеленого чаю буде варіюватися в залежності від виду чаю. Загальна рекомендація - обирати якісну фільтровану воду, прогріту до температури 80-85 градусів, втім, є види зеленого чаю, які заварюють або у більш гарячій воді, або, навпаки, які можна заварювати методом cold brew - тобто, настоювати у холодній воді.
Зеленому чаю підійде як китайська церемонія з багатьмома проливами, так і сучасні способи заварювання - у чайнику, чи у тіподі. Кількість проливів та час настоювання також залежатиме від виду чаю, та загалом не рекомендується витримувати заварку довше ніж 3-5 хвилин, інакше зелений чай гірчитиме та буде терпкішим, ніж вам хотілося би.
Для того щоб отримати лише позитивний досвід та чашку надзвичайного чаю, рекомендуємо купити зелений чай у крамниці TEAHOUSE. Компанія, по-перше, має широкий вибір різних зелених чаїв, тож, легко і цікаво буде знайти якийсь собі до смаку - квітковий весняний, чи японський зі смаком умамі та морем в ароматі, чи насичений вершково-фруктовий, з нотами горіхів і смажений каштанів. По-друге, TEAHOUSE працює лише з перевіреними постачальниками чаю, тож, ви гарантовано отримаєте чай найвищої якості.
